намісництво

намісництво
-а, с.
1) Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.).
2) іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.).
3) Орган адміністративно-поліцейського управління, що існував у 1849-1918 рр. в Австро-Угорщині.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "намісництво" в других словарях:

  • намісництво — Намісництво: губерніальна управа [IV] найвища адміністративна влада в Галичині за Австрійських часів [X] найвища адміністративна і політична влада в Галичині в часи Австро Угорської імперії [44 1] найвища адміністративна і політична влада в… …   Толковый украинский словарь

  • намісництво — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • поуфний — Поуфний: конфіденціальний, таємний, секретний [48] секретний [46 2;46 1,XX] Віслицький звернув мені Кобилицю, кажучи, що цензор по поуфнім перечитанню узнав його напечатання неможливим [XX] Таємний [XX] До сестер я писав два рази, але відповіді… …   Толковый украинский словарь


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»